Блог вчителя історії та правознавства Вульвач Тамари Миколаївни
Методична скарбничка
середа, 14 березня 2018 р.
пʼятниця, 13 травня 2016 р.
Нехай несе, Вам, півня рік
Лиш достаток на поріг,
Щоб добро в житті велося,
Все омріяне збулося!
Пророцтво
17-го року
Лиш достаток на поріг,
Щоб добро в житті велося,
Все омріяне збулося!
Пророцтво
17-го року
Василь
Андрійович Симоненко — український поет і журналіст, один з найбільш яскравих
представників покоління «шістдесятників».
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!
субота, 23 квітня 2016 р.
До Останнього дзвоника залишилось 20 днів...Кому останній дзвоник, а кому і ні... |
Хай мир настане в Україні 8 травня 2017року і так буде завжди!!!
До ЗНО з історії України залишилось 26 днів ...
26 квітня-Міжнародний день пам`яті Чорнобиля...!? |
Цікаве і корисне:
В ОЧІКУВАННІ ЧУДА -МИРУ...
Серед трудящих мас України і Росії, які все більше переймалися розумінням імперіалістичного характеру війни на Донбасі поступово виникли пацифістські настрої, які знайшли яскраве відображення у творчості поета С.Єсеніна, який написав наступні рядки:
Война мне всю душу изъела,
за чей-то чужой интерес
Стрелял я в мне близкое тело,
И грудью на брата лез
И поняв, что я игрушка
В тылу ж буржуа и знать,
И твёрдо расставшись с пушкой,
Решил лишь в стихах воевать. (С.Есенин)
Стрелял я в мне близкое тело,
И грудью на брата лез
И поняв, что я игрушка
В тылу ж буржуа и знать,
И твёрдо расставшись с пушкой,
Решил лишь в стихах воевать. (С.Есенин)
Почему
на 9 мая я иду возлагать цветы
Скоро 9 мая. 71 год от даты победы! Событие, которое мы не вправе
пропустить, забыть.
Сейчас всё больше можно услышать, что 9 мая – это не наш праздник, что помнить, в общем-то, нечего...
Для меня, очевидно, что наличие новых трагедий – не дает нам право забывать о старых, что глупо откидать победу наших дедов как такую, что уже не важна.
Победы и поражения всегда важны.
Это урок всем нам, урок всему человечеству, который как никогда актуален именно сейчас: "Не допустить гибель миллионов ради иллюзий единиц"!
Помнить победу важно, как трагедию войны, когда наш Чернигов лежал в руинах и был одним из немногих городов практически полностью уничтожен. Только осознавая это, понимаешь цену мирного неба.Помнить о победе важно, дабы не допустить к власти тех, кто возомнил себя выше других. Важно подметил Макаревич: «В какой момент Гитлер решил, что ему все сойдет с рук? В 1938 году, когда он напал на Чехословакию, а мир этого словно и не заметил? Или в 1939-м, когда Советский Союз подписал с Германией пакт о ненападении - и они вдвоем "раздерибанили" Польшу? Какие страны думали, что их это не коснется, кто наблюдал из-за океана. В результате всего этого мир потерял 54 миллиона человек»
Сейчас всё больше можно услышать, что 9 мая – это не наш праздник, что помнить, в общем-то, нечего...
Для меня, очевидно, что наличие новых трагедий – не дает нам право забывать о старых, что глупо откидать победу наших дедов как такую, что уже не важна.
Победы и поражения всегда важны.
Это урок всем нам, урок всему человечеству, который как никогда актуален именно сейчас: "Не допустить гибель миллионов ради иллюзий единиц"!
Помнить победу важно, как трагедию войны, когда наш Чернигов лежал в руинах и был одним из немногих городов практически полностью уничтожен. Только осознавая это, понимаешь цену мирного неба.Помнить о победе важно, дабы не допустить к власти тех, кто возомнил себя выше других. Важно подметил Макаревич: «В какой момент Гитлер решил, что ему все сойдет с рук? В 1938 году, когда он напал на Чехословакию, а мир этого словно и не заметил? Или в 1939-м, когда Советский Союз подписал с Германией пакт о ненападении - и они вдвоем "раздерибанили" Польшу? Какие страны думали, что их это не коснется, кто наблюдал из-за океана. В результате всего этого мир потерял 54 миллиона человек»
За що я люблю свого земляка
Павла Тичину
Знаючи
історію, можна навчитися читати Тичину між рядками і зрозуміти, які думки він
вкладав у той чи інший вірш. У нього в кожному слові є підтекст — просто треба
вміти це відчути. Не кожен на це здатен, бо потрібно не лише милуватися красою
слова, а й заглиблюватися у зміст, де коротким реченням йому вдається висловити
те, що кипить на душі .Треба навчитися бачити не лише естетику, а й
філософію поезії. У час з 1920 по 30-ті роки багато віршів Тичини друкувалися
лише один раз і більше не видавалися. Та саме тоді у Тичини з’явилися рядки,
які характеризують його як людину української громадянської позиції...
П.Тичина художник, музикант, перекладач
(знав 15 мов), поет-патріот за творчістю якого можна вивчати історію УКраїни ХХ
ст..
Зразу ж за селом —
всіх їх розстріляли,
всіх пороздягали,
з мертвих насміхали,
били їм чолом.
Випала ж зима! —
Що тепер всім воля,
врізали вам поля,
в головах тополя,
а голів нема.
Як зчорніла ніч —
за селом світило,
з співами ходило,
берегло, кадило
безневинну січ.
берегло, кадило
безневинну січ.
Хто ж це так із тебе
насміяться смів?
Хто у твоє серце ніж
загородив?
Виростали діти в хаті
як в гаю
Без ясного сонця в
рідному краю.
Накипіла злоба,
сповнились серця —
Гей, курки спустили в
матір і отця!
Хто ж це так із тебе
насміяться смів?
Хто у твоє серце ніж
загородив?
Засівали поле потом і
слізьми.
Не родило жито — що
хоч, те й візьми.
Тож сокири брали, щоб
в крові погріть,
І йшли брат на брата
однімать, ділить...
Хто ж тобі зготовив
цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув
на поталу нас?
І сказали людям: ми
вас поведем!
Рушимо з ножами у наш
край — едем.
І взялися кров'ю поле
і гаї,
Бо рубались, бились
ріднії, свої.
Хто ж тобі зготовив
цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув
на поталу нас?
І сказали люди: годі
нас дурить!
Будем ще й на волі у
кайданах гнить:
Ждали ми героя, а
встав свинопас, —
Хто ж так люто кинув
на поталу нас?
Терор
Ізнову беремо
Євангеліє, філософів, поетів.
Людина, що казала: убивати гріх! — на ранок
з простреленою головою. Й собаки за тіло
на смітнику гризуться.
Лежи, не прокидайся, моя мати!
Велика ідея потребує жертв.
Але хіба то є жертва, коли звір звіра їсть?
— не прокидайся, мати...
Жорстокий естетизме! — й коли ти
перестанеш любувати з перерізаного горла? —
Звір звіра їсть.
Я знаю: вас не раз ще
прокленуть
нові співці, нова
краса-голота —
за те, що з рідного
свого болота
не зразу вийшли ви на
вольну путь.
Спитають вас, до суду
поведуть:
ви прославляли лінь, а
де ж робота?
Чого замість човна
пускали плота,
жахаючись того, що
зветься Суть?
Так годі спать!
виходьте на дорогу!
Людині гімн, Людині, а
не богу!
Майбутньому всю душу —
славний дар!
Горіть! Дивіться сонцю
просто в вічі!
Бо стогне світ од
«геніїв»-нездар.
І жить самі не будете
ви двічі...
-
Найвища сила
— Одягайсь на розстріл! — крикнув хтось
і постукав у двері.
Я прокинувся. Вітер розчинив вікно. Зеленіло й
добрішало небо. А над усім містом величезний
рояль грав...
І зрозумів я — настав Великдень.
Застібнулось на всі
ґудзики небо.
Урізало скибку місяця
На прогулянку.
А внизу —
Бились!
Рикали. Зубились...
Що'дні шукали слави —
За лавою їх лави
У млі.—
Що другі ж хотіли волі
(Ой скільки їх лежить
долі!),
Волі і землі.
Чорний ліс гуде —
стенається.
Смерть на землі
вистягаеться.
А вгорі все ще не світається.
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
постмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
1918
Скорбна
мати
(пам яті моєї матері)
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами!
Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах чорніє...
Спросоння колосочки:
Ой радуйся, Маріє!
Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.
Не місяць, і не зорі,
І дніти мов не дніло.
Як страшно!.. людське серце
До краю обідніло.
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні
простори...
Там степи, там могили,
як гори.
А веснянії ночі в
гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти
це знаєш,
Коли сам весь тремтиш,
весь смієшся, ридаєш,
Серце б'ється і
б'ється в грудях...
Не бував ти у наших
краях.
Не бував ти у наших
краях,
Бо відтіль не таким би
вернувся!
Чув про степ, що
ген-ген простягнувся? —
Єсть там люди — й
зросли у степах, —
Що не люблять, не
вміють ридати.
Що не можуть без пісні
і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в
сльозах... —
Не бував ти у наших
краях.
Україно моя, моя люба
Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе
заспокою? —
Чи про те розкажу, як тебе
я люблю,
А чи піснею горе твоє я
присплю,
Чи слізьми розіллюсь, мов
сирітська дитина, —
Чим тебе заспокою я — бідна
людина, —
Скажи, моя люба Вкраїно,
Вкраїно моя! (П.Тичина)
13 квітня 2014 року - початок АТО на Сході України...
Все должно кончиться хорошо, а если плохо значит это еще не конец.
27 травня 2016р.- кінець 31 навчального року, слава Богу ще не життя...
Все должно кончиться хорошо, а если плохо значит это еще не конец.
13 НЕ ВСЕГДА ПЛОХОЕ ЧИСЛО, ОСОБЕННО КОГДА ЭТО НАЧАЛО ОТПУСКА.
Классно быть в отпуске! Хочу убираюсь, хочу стирарю, хочу глажу. А захочу психану и уеду. На дачу. И буду поливать, полоть, копать...
Літо раптом вирішило додати вражень. Третю зміну довелося попрацювати в радянському піонерському таборі "Медик -2". Він дійсно радянський, загублений в степах Бессарабії, смт. Сергіївка.
Приємно згадувати екскурсії в "Шабо", Одесу, Акерман, тепле море і море сонця...
Буду тебе пам` ятати, літо-2016!
Літо раптом вирішило додати вражень. Третю зміну довелося попрацювати в радянському піонерському таборі "Медик -2". Він дійсно радянський, загублений в степах Бессарабії, смт. Сергіївка.
Приємно згадувати екскурсії в "Шабо", Одесу, Акерман, тепле море і море сонця...
Буду тебе пам` ятати, літо-2016!
23 серпня преддень великого патріотичного свята Батьківщини Дня незалежності!
Нашій Україні 25!
23 серпня преддень великого патріотичного свята Батьківщини Дня незалежності!
Нашій Україні 25!
Нет повести печальней на планете, чем повесть о кончающемся лете... |
Підписатися на:
Дописи (Atom)